Укратексты Шайбы из Убитого Искусства...

А я бачу жахливі електронні сни.
Такий собі кібер-спам. Буває, коли заснеш у мережі.
Дядько Крюгер би заздрив їх вишуканості,
але чомусь не лякають оцифрована кров та бінарні пожежі.
Мене більш надихає палке полум'я осені.
Таке не страшне яскраво-гаряче вбрання лісу.
Коли хочеться послати до дідька всі монітори з мишами
та впасти "звіздою" на м'які килими фотосинтезу.
Вмираючє листя для дерев теж є жахом.
Вони голі, їм холодно, про них ще пишуть всілякі сонети.
Та яке діло їм до митців та взагалі до людства?
Вони чхали на нашу любов до природи та тиху ненависть до інтернету.
Рослинність дрімае, чекаючи тихо злих завірюх обійми.
Нерухомі мандри сивих мрій крізь зиму до весни...
А я надсилаю віртуальним друзям віртуальні вітання
і знов засинаю в мережі, і дивлюся жахливі електронні сни.

18 жовтня 2008р.
Шайба.

Голими сідницями по печі - не зручно.
Конкретно сидіти та перед сусідами по кухні взагалі.
А червоною фарбою "смайл" десь на лобі -
це тупість чи тупо пошук свого місця на землі?

Як на мене, перетворення природи - це свято.
Життя та смерть в іншому образі, іншій подобі.
Карнавальний безлад кольорів. На тебе там не чекають,
малюй на скроні хоч абстраговані дулі собі.

Такий прозорий засмолений подих. Жевріє.
Я римованим пензлем малюю рядки.
Засмучєна фея з порожнім натхненним поглядом
навчається чарам. Нервуе. Виходить все навпаки.

Скаржитися на безлад в голові? Кому скаржитися?
Чи може саме ти якось зробиш мене нормальним?
Щоб думки обіймали мрії в приступі дружніх настроїв.
Але поки існують гойдалки в світі, я не вважаю цей засіб реальним.

(але ж де ТИ?)

22 жовтня 2008р.
Шайба.

Я досі б'юся метеликом в твоїй пащі.
З'їж мене, благаю. Мені так буде краще.
Перенасичення тобою - кольоровий дисбаланс свідомості.
Згинь, благаю ще раз, загубися в невідомості.
Так промовляю до тебе пошипки мить за миттю.
Повибиваю колись всі шибки вітражів розмаїття
твого світу. Це сяйво - отрута.
Хочу темряви рятівної. Це буде круто.
Це буде навіть приємніше ніж секс без кондому.
Але знаю напевно - навіки ти моя втома.
Від позитиву буденності, моїх сумнівних пісень,
від дощу та Армстронга, хоч він і "красень",
від вітру, хай вважаю його побратимом
та ілюстрацій життя таким солодким димом.
А взагалі йтиму далі... Світ за очі...
Де зірок рясно...
Бо існує така штука - ЖИТТЯ. Воно прекрасне!

16 вересня 2008р.
Шайба