Мої вірші

Вирішив добавити сюди свої вірші, чекаю і радий будь-якій конструктивній критиці )

"Самооцінка"

Тобі не раз казали, що ти можеш
Та й ти один чудово знаєш, що робить
Тобой завжди керують, хто тут допоможе
Тобі ніколи не дають знайти цю мить

Ось ранок, сонце, небо й свіжий вітер
А ти сидиш із замученим чолом
Тобі здається, що навколо досі темно
І ти нікого не побачиш за вікном

А ти, навпроти, завжди світлий
Тобі здається,що краще на землі
Не може існувать цієї миті
І ти із них тут більш за все живий

А той, що зліва, він же справжній геній
Або ж ,можливо, він тільки мислить так
Він в зошиті своїм малює справжні дива
І ти не зможеш не помітити цей знак

А ось і ще один прийшов до нас, навіщо?
Тому що саме він нам зможе це знайти
Тому що він лише нам тут шукає кошти
І це не гроші, це твої думки

А той, що поряд з ним, то ідеал
Він для принцеси з неба б зірку притянув
Він б їй своє життя подарував
Але поки його не помічають тут

А також не забудьмо про цього,що з крилами
Що вище неба,завжди угорі
На противагу на землі стоїть йому похилено
Для нього не важливо, те що там десь в далині

Ось впевнений в собі, він знає, що все може
І зробить правильно, і все своє життя
Він думає, що всесвіт весь для нього лише створений
І це його позиція, про це не забуваю я

А за його плечима ти стоїш похнюпливо
Так саме ти, хто боязкий такий
Мені здається, що не для цього світу тебе створено
Твоє майбутнє,як птахи ті восени

І всі ці люди, всі живуть в твоїй особі
Вони всі поряд, але для кожного своє
А що ж до мене? То я бачу зорі
Але, нажаль, я й помічаю все земне

"М"
Ось буква "М" - це вхід до підземелля ,
І як не дивно, ти йдеш туди
Ось вартові стоять на дверях
І ти повинен їм заплатить

І черга, черга всіх безликих,
Які шукають свого дня,
Або бажають знати більше
Або ж бояться батога.

А далі за зачиненими дверима
Які пластинка відчиння
З'являються повільні східця,
Які спустять тебе до дна

І всі безликі, не штовхаючи
Стають невимушено на місця
А східці йдуть униз, незупиняючи
Тебе спускають до кінця

Але це не кінець, там в підземеллі
Бурлить, кипить своє життя
Там люди, не дивляться на стелю
А все чекають на свого крота

Всі поспішають на роботу,
А хтось спішить на навчання
Для когось - це вже є за норму
Чекати кожний день цього крота

І він приходить на замовлення
За кожні три - чотири - п'ять хвилин
І вартові провлять голосно,
Що обережно, він приплив.

Він вхід дає в своє нутро,
І ти заходиш до нього,
А там сидять, стоять всі ті безликі люди,
Які побачать раз тебе, а потім назавжди забудуть
І ти на мить становишся таким
Ти забуваєш про все те, що так любив
А кріт той вхід свій зачиняє
І назву підземелля нового хтось в мікрофон свій об'являє

І ось тунель, тунель, тунель
Все той тунель
Приплив цей кріт
до того підземелля,
Відкриє вхід в нутро своє
Хтось вийде з нього, хтось зайде
Зачине вхід
І далі попливе

І так продовжуватиметься ще не раз
І нові партії безликих будуть,
Але й настане також час,
Коли і ти виходить з нього будеш

Спочатку в підземелля
Нове, старе, у те що треба
А потім ти до вихода дійдеш
І двері всі відчинені для тебе

На вулицю ти вийдеш, до зірок
На небо ти поглянеш обережно
Подивишся назад, а там потік
Нових безликих, але тобі воно не треба

Їх поглинає підземелля
Вони поглинуті своєй рутиной
Твоя поки собі мовчить
Ти прощаєшся з буквой "М" знову

Але ти пам'ятай, що повернешся ще сюди
Тобі не вдасться уникать цієї букви
Твоя рутина - це не мить
Твоя рутина часто у житті ще буде